Ввечері 24 квітня, біля Закарпатського українського обласного музично- драматичного театру зібралася багаточисельна вірменська спільнота Закарпаття, щоб вшанувати 100-ту річницю трагедії 20 століття, масового злочину проти людяності – геноциду вірмен в Османській імперії. Жертвами трагедії стали майже 2 мільйони невинних людей.

Організаторами віче виступив молодіжний підрозділ товариства вірменської культури Закарпаття «Арарат» на чолі з Ані Мкртумян.

Вірменські родини, які були присутні на віче, об’єднувало гасло: «Ми пам’ятаємо, ми вимагаємо!» та емблеми на грудях, на яких було зображено квітку незабудку.

Ані Мкртумян, голова молодіжного підрозділу товариства вірменської культури Закарпаття «Арарат», розповіла «Карпатському об’єктиву» про вечір вшанування річниці трагедії її народу. «Геноцид вірмен – це той злочин, який не має строку давності, й саме 24 квітня виповнилося рівно 100 років від початку тих подій. Геноцид над нашим народом є другою за вивченням, найбільшою трагедією, після Голокосту. Факт винищення вірменської нації почався ще задовго до 1915 року. З ходом першої світової війни була можливість маскування дій проти нашого народу. Саме тому, Туреччина по сьогодні не визнає факт геноциду. Проте доказів, матеріалів більш ніж достатньо для того, щоб довести, що цей злочин мав місце. Більшість країн та організацій визнало факт геноциду. Ця трагедія торкнулася кожної родини й де б не були розсіяні вірмени по цілому світі, кожна родина шанує пам’ять про загиблих. Результатом подій 1915 року в сучасному сьогоденні стало створення діаспор вірменів. Й у пам’ять про жахливу трагедію нашого народу ми організували цей вечір пам’яті». – говорила Ані.

В Закарпатті проживають біля 300 сімей вірменської національності. Й на цій ужгородській площі присутні представники всієї вірменської громади Закарпаття: з Мукачева, Виноградова, Хуста, Берегова та інших міст області. Після закінчення основної частини вечора присутні не поспішали розходитись. Родини – фотографувалися, діти – гралися, дорослі спілкувалися на рідній їм мові…

Марія КЕСЛЕР