При Міжгірському професійному ліцеї дев’ятий рік діє Етнографічний музей. За словами директора закладу Василя Маринця, фонд музею налічує більше півтисячі експонатів. Проте їх кількість поступово збільшується – допомагають небайдужі.

У невеликій кімнаті площею 61 м кв представлено екстер’єр та інтер’єр верховинської хати середини ХІХ століття з піччю натуральної величини зі шпором, припічком і запічком, яку вимурували місцеві майстри. А також – предмети побуту верховинців, народний одяг, вишиванки, предмети, що демонструють традиційні промисли та ремесла, тематичні папки. Відвідувачів найбільше приваблюють гуні, кептарики, трембіти, товкані, оздоби з дерева ручної роботи.

Над піччю на селемені прикріплена колиска під №1, що датується 1926 роком. У ній свого часу лежав маленький Петро Скунць – майбутній відомий поет, публіцист, громадський діяч, Шевченківський лауреат, уродженець Волового, а нині смт Міжгір’я.

-Ми склали програму, згідно з якою і формували музей, – розповідає Василь Юрійович. – Під керівництвом викладача української мови і літератури Марії Михайлівни Белень ліцеїсти збирали матеріали про видатних вихідців із Міжгірщини – поетів, письменників, художників, фольклористів. Шукали колиску як основу родоводу. Їм неймовірно пощастило. Василина Миколаївна Скунць, сестра поета, залюбки подарувала родинну реліквію Скунців, у якій свого часу зростав її батько і брат Петро. Жінка повідала, що колисала брата, бо була старшою на десять років. Цей раритет став не тільки музейним експонатом, а й частиною нашої історії, яка нагадуватиме нащадкам про талановитого Петра Скунця.   

Етнографічний музей є осередком освіти і виховання, джерелом духовності та пам’яттю минулого Міжгірщини. Тут проводяться виховні години, родинні свята, масові виховні заходи, зустрічі з старожилами, заняття з різних навчальних дисциплін.

Тетяна Грицищук, фото автора