Роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (ст. 1 Указу) – вважаються сезонними.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон), страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов‘язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Так, згідно із ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота протягом повного сезону на підприємствах і в організаціях сезонних галузей промисловості, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств і організацій, – за списком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зараховується до стажу роботи за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до стажу роботи за їх фактичною тривалістю. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 затверджено, зокрема, “список сезонних робіт”, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи.

При укладанні трудового договору роботодавець попереджає працівника про сезонний характер роботи (ст. 3 Указу). Зазначений факт відображається в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу, інформує Головне управління ПФУ в Закарпатській області.