Нещодавно у Івано-Франківську відбулося засідання дискусійного клубу «Ефективне правосуддя» на тему: «Практика ухвалення судами виправдувальних вироків: надії та реальність» у якому взяли участь судді, адвокати, працівники прокуратури та науковці з різних регіонів України. Апеляційний суд Закарпатської області представляла суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення – Лілія Симаченко.

Ініціаторами заходу виступили: Секція суддів Асоціації Правників України (АПУ), Відділення АПУ в Івано-Франківській області спільно з ГО «Всеукраїнська асоціація жінок-суддів» та  Юридичним інститутом Прикарпатського національного університету.

Головна мета зустрічі – обговорення проблематики щодо постановлення виправдувальних вироків та вироблення спільних пропозицій, подальших кроків задля вирішення проблемних завдань. У рамках заходу судді та правники-практики представили доповіді, присвячені висвітленню важливих питань, а саме: «Виправдувальні вироки і справедлива сатисфакція – важливий елемент відновлення довіри до судової влади», «Роль сторони обвинувачення та сторони захисту в забезпеченні дотримання засад законності та презумпції невинуватості особи на стадіях досудового розслідування та судового провадження», «Виправдувальні вироки як наслідок визнання судом доказів недопустимими. Особливості викладання мотивувальної частини вироку. Застосування практики Європейського суду з прав людини», «Визнання тенденцій кримінального судочинства у питанні виправдання невинних осіб. Незалежність і неупередженість суду як обов’язкова умова ухвалення законного та справедливого рішення».

Власними думками та практикою з колегами поділилася суддя Апеляційного суду Закарпатської області Лілія Симаченко. Торкнувшись питання ухвалення виправдувальних вироків та набрання ними законної сили доповідачка зазначила: «Виправдувальний вирок встановлює невинуватість особи, реабілітуючи її й поновлюючи в правах, обмежених під час кримінального провадження. Коли виправдувальний вирок стає результатом неефективного досудового розслідування, сторона обвинувачення не гребує ніякими засобами захисту «честі мундиру», використовуючи, в тому числі, й істотні прогалини кримінального процесуального закону. Однією з таких прогалин є відсутність у особи можливості оскаржити заведення щодо неї кримінального провадження (внесення відомостей щодо неї до Єдиного реєстру досудових розслідувань). Фактично, до повідомлення їй про підозру, а це може бути і значний проміжок часу, особа не знає про здійснення щодо неї кримінального провадження, і тому позбавлена можливості вдатись до ефективного захисту, втрачає час, а з ним – і можливі докази своєї невинуватості. Досудове слідство, насправді, просувається в автономному режимі, доля людини стає повністю залежною від фаховості та порядності слідчого й прокурора. Сподівання на ці якості, на жаль, виправдовуються не завжди й іноді досудове розслідування закінчується обґрунтуванням обвинувачення недопустимими, навіть сфальсифікованими доказами. Справедливе правосуддя, якого очікує суспільство, вимагає, щоб кримінальне провадження відповідало основним засадам судочинства, і в першу чергу – верховенству права та щоб до них прагнули не тільки суд, не тільки учасники процесу, але і саме суспільство.

Учасниками форуму було вироблено спільні бачення та підходи до вирішення актуальних правових проблем теоретичного та практичного характеру, які нині потребують поглибленого фахового опрацювання.

Прес-служба Апеляційного суду Закарпатської області