Зовнішній вигляд наших вулиць досить цікаво міняється за останні 20 років. На тлі радянських коробок нестандартні житлові проекти привертають увагу оригінальністю — як привабливою, так і недоречною. Чому і як відбувається зміна фасадів і внутрішніх конструкцій? Яким буде у перспективі обличчя закарпатських міст і сіл? Про це розповідає молодий виноградівський архітектор, який уже встиг набути інтенсивного досвіду в проектуванні будинків, магазинів та інших споруд. Після закінчення Львівської політехніки (за спеціальністю міське будівництво та господарство) Юрій Палчей працював у різних проектних групах Виноградова і Хуста. А зараз він — у проектній огранізації «Архігруп».

Пане Юрію, у ґрунтовній праці Павла Федаки про традиційне закарпатське житло історія побутової архітектури закінчується якраз із завершенням «радянського стилю». Але з тих пір відбулися очевидні зміни. Якщо глянути на сучасні житлові будинки, то вони разюче відрізняються від фасадів 70-х років. Як і чому відбувалися зміни після 1991 року?

— По-перше, за радянських років і на початку 90-х існували жорсткі вимоги типового будівництва. Якщо на вулиці вже спроектована «коцка», то всі новобудови теж мали бути спорудами із чотирискатними дахами. Якщо закладено проект двоповерхівки, то всі будували двоповерхових близнят. Таких традицій дотримувалися й у перші пострадянські часи, оскільки всі нормативи зберігалися ще довго. А потім і законодавство стало демократичнішим і життя відкрило нові можливості. Були перші поїздки за кордон, знайомство українців з модерними архітектурними стилями. Аж тоді замовники стали привозити журнали, фотографії, замовляти проект такий, як на тому чи іншому знімку. Але це був тільки зовнішній вигляд, під який довільно проектували внутрішні приміщення. У результаті зовні помпезні «замки» виявлялися незручними для проживання з малою корисною площею.

Свій дім у мріях і в проекті

І так триває досі?

— Ні, невдовзі почалося більш грамотне проектування й будівництво, бо наші заробітчани мали можливість вчитися на європейських майданчиках, освоювати нові будівельні матеріали, нові архітектурні рішення, про які удома вони й уяви не мали. Цей процес триває і досі – наші будівельники швидко переймають досвід за кордоном, «моніторять» появу нових будматеріалів, які з’являються на ринку постійно.

А з появою інтернету, де пропонуються проекти на всі смаки, взагалі відкрилися всі можливості для проектування й будівництва.

Які замовлення характерні сьогодні?

— До архітекторів, як правило, звертаються, коли хочуть поєднати варіанти різних проектів – комусь сподобався балкон, комусь, форма вікон, даху… Зазвичай завдання архітектора – усунути суперечності, тому що нерідко форми вікон можуть не пасувати до даху і тому подібне. Інколи навіть радимо відмовитися від задуму, який сподобався замовникові, бо важко поєднати непоєднуване. Що ж до внутрішнього планування будинку, то є елементарні правила, яких варто дотримуватися. Бо у нас, скажімо, рідко продумовують грамотне розташування прихожої, де бажано ставити плитку для того, щоб перевзуватися, оскільки паркет рано чи пізно втрачає вигляд, псується. Тобто архітектор не лише проектує, але й передбачає необхідні функціональні приміщення, про які «забув» клієнт.

У підсумку індивідуальне будівництво нині «космополітичне» чи все-таки зберігаються національні або регіональні особливості?

— Є традиції, які впливають на національну побутову архітектуру. Скажімо, для Китаю характерні заокруглені форми, пагоди, характерні форми дахів, для Сибіру – використання дерева як будівельного матеріалу. Навіть коли будинок цегляний, він має багато дерев’яних елементів. Вікна в тому ж Сибіру невеликі, якщо вони й енергозберігаючі. Центральна ж Україна відрізняється просторішими кімнатами…

Чи можна говорити про закарпатський стиль у будівництві й проектуванні житла?

— З подорожчанням енергоносіїв будинки стають компактнішими. Якщо говорити саме про низовинну частину Закарпаття, то тут повертаються до одноповерхових будинків з досить пологими дахами, достатньо пологими, щоб витримати по-нашому скромні снігові опади. Зате є можливість максимально використати житлову площу і досягти економії газу, електроенергії. Цікаво, що, до прикладу, в Берегівському районі є свій «берегівський» стиль. Тут житлові споруди мають барокові родзинки, певні оздоби, яких немає деінде в нашому краї.

І, звичайно, свою архітектурну особливість зберігають гірські райони. Для цих територій характерні гострі форми будівель і дахів, практично не зустрічаються експерименти у бік заокруглення форм. До цього спричинюють і традиція, і ландшафтні особливості.

Чи доводилося вам мати справу з ромськими замовниками? Які у них смаки?

— Зазвичай роми замовляють будинки-«замки». Вони віддають перевагу каменю, вимагають проектувати великі зали. Навіть якщо це спальня, то має бути дуже простора.

У який бік може мінятися архітектурна мода?

— Як я вже казав, сучасне житлове проектування постійно вдосконалюється, виникають нові проекти, на ринку появляються нові будівельні матеріали. З кожним роком їх асортимент розширюється і наші будівельники слідкують за новинками. Не виключено, що у перспективі почнеться каркасне будівництво. У Виноградові вже  є кілька забудовників, які на Чорній горі використовують цю технологію.

А що це таке?

— Це набагато економніший варіант забудови, такі споруди розраховані на роки проживання однієї сімї – 50—70 років, а вже діти на цьому місці зможуть будувати хату на свій смак. У каркасному будівництві використовуються дерев’яні панелі, поміж якими ставляться термомісткі наповнювачі. Такі будинки, до речі, тепліші за цегляні. Поки що наші забудовники насторожено ставляться до каркасного будівництва, а от в США більшість сучасних житлових споруд зводять саме з такого матеріалу.

Може американці не витрачаються на цеглу-камінь, бо й так усе рознесуть тайфуни. То краще будувати дешевші споруди?

— Це такий міф поширюється. Насправді цегельні споруди спокійно витримують удари американських тайфунів, хіба що можуть втратити дах. А на Закарпатті, як відомо, тайфунів нема, тож каркасним конструкціям нічого не загрожує.

Але щодо архітектурної моди — це тільки прогноз. Хоча однозначно зрозуміло, що вона мінятиметься у бік здешевлення й енергозбереження.

Василь ГОРВАТ, Газета НОВИНИ ЗАКАРПАТТЯ