1 лютого народному художнику України, академіку Академії мистецтв України, лауреату Шевченківської премії Володимиру Микиті виповнилося 85 років.

З нагоди ювілею, у Закарпатському художньому музеї ім. Й. Бокшая, відкрилася його ретроспективна виставка.

До експозиції увійшло 80 полотен. Своїх дітей, як часто називає Володимир Васильович свої роботи, відбирав для виставки самостійно. Тож відвідувачі мали нагоду побачити такі відомі картини як «Портрет Бокшая», «Віолончелістка», «Ягня», «Усіма залишена», «Верховинська атрибутика»…

Привітати ювіляра прийшли більше сотні колег, друзів, рідних та близьких. Серед поважних гостей були представники обласної та міської влади, духовенства, дипломати, чиновники.

Президент Національної академії мистецтв України, академік Андрій Чебикін вручив Володимиру Микиті відзнаку за здобутки та неоціненний внесок у розвиток мистецтва.

«Я не достойний ушитких тих рангів і почестей, які мені присвоюють. Потрібно ще дуже багато працювати…», – наголосив митець і розповів присутнім одну бувальщину.

«У 50-их роках вибрався я в гори. У Кирицках зустрів мене провідник, з яким ми мали вийти на вершину. У нього була маленька тайстра з солонинов, а в мене доста важка ноша. Він був чоловік делікатний, та й каже: «Я поможу». Думаю, Господи, мені? Та мені ще 30 років ниє, та ганьба! Я сам вийду! Дорога була дуже тяжка… Дійшлисьме до великой вершини і такомся обрадував. Кажу: «Но, вжесьмо тут!». А мій провідник каже: «Йой, паночку молодий, ні! Се лиш перший берег…». Йшли так ми ще довго. Я вже сам був не радий, що не согласився на то, щоби мені помогли з мойов ношов. Кожного разу я думав, що вже добрався до самих високих висот. Але як виявлялося, то все ще не був кінець… Гори були все вищими і вищими… Розумієте, так і в творчих людей. Треба набрати високих горизонтів, щоби увидіти, што він достиг. Це все-одно, що порівнювати гори Закарпаття із Гімалаями. От так і людина, мусить віднайти себе і добиватися висот. Доти, поки Бог дарує їй сили…»

Тож вітаємо ювіляра і бажаємо йому здоров’я на многії і благії літа!

Христина БІКЛЯН

Фото: Анна Пащук