Спільне життя чоловіка та жінки протягом часу піддається багатьом випробовуванням. Небажання йти на компроміс, нездатність вплинути на критичну ситуацію та багато інших причин призводять до прийняття рішення одного з них – необхідності розлучитись. Однак факт розлучення часто хибно поєднується з іншими юридичними моментами, з ним не тотожними. Зокрема багато хто вважає, що розірвання шлюбу є єдиним способом позбутися небажаної присутності партнера в помешканні, де пара жила до розлучення. Часто жінка (чоловік) ідуть на такий крок, сподіваючись, що реєстрація розлучення, або рішення суду про розірвання шлюбу, автоматично надає їм право виставити неприйнятну сторону «на вулицю». Згідно з цивільним та сімейним законодавством, тут вагоме значення має право власності на це помешкання. Розглянемо декілька варіантів.

Перший – помешкання належить комусь із родичів подружжя (часто батькам одного з подружжя). За таких обставин жоден із подружжя у разі розірвання шлюбу не має обґрунтованих підстав ставити вимогу про визнання іншого з подружжя таким, що втратив право на користуванням помешканням. Таке право належить власникам (родичам одного з подружжя в цьому випадку).

Другий – помешкання належить одному з подружжя. У такому випадку той із подружжя, хто не має права власності на житло, може бути позбавлений права на користування ним у разі розірвання шлюбу, адже режим використання права власності вирішується самим власником.

Третій – коли помешкання було придбане за час шлюбу, незалежно від того, за чиї кошти. У такому випадку житло є об’єктом спільної сумісної власності, а тому жоден із подружжя не має правових підстав позбавити права проживання іншого в цьому помешканні після розірвання шлюбу, адже це буде грубим порушенням права власності одного з подружжя.

Ще однією поширеною хибною думкою є те, що факт реєстрації місця проживання особи, або факт її прописки у помешканні, дає їй право на проживання в ньому надалі та визначається нічим іншим, як правом власності на це помешкання. Ці два поняття – право власності та реєстрація місця проживання (прописка) – не є тотожними, адже поняття місця реєстрації – це лише норма держави ідентифікувати ваше фактичне місцезнаходження для того, щоб у випадку необхідності вас могли знайти чи належним чином повідомити про щось (викликати куди-небудь, запропонувати що-небудь тощо). Проживання в помешканні визначається законодавством як одна із форм здійснення права власності на житло, а саме здійснення права користування цим майном у вигляді проживання в ньому. Саме право власності визначається трьома складовими – володінням, користуванням та розпорядженням об’єктом права власності (помешканням). Прописка та реєстрація місця проживання не охоплюється змістом права власності, а лише може сприйматись як доказ з’ясування, яким чином власник здійснює своє право власності на належне йому майно. Якщо ваше прізвище не записане у правостановчий документ на помешкання, а є лише відмітка в паспорті, то у вас не має права власності на це помешкання, а тому великі шанси втратити право проживати в ньому після розлучення. Наведений перелік випадків не є вичерпним та потребує подальшого опису. Тому далі буде …

Віталій БУРИШИН

«Карпатський Об’єктив»