Сімейство цих симпатичних звіряток мені вдалося побачити в угіддях одного з найбільших лісгоспів Тячівщини, яке знаходиться на висоті понад тисячу метрів над рівнем моря під час одного з прес-турів.

Признатися чесно, споглядати таке миле видовище випадає можливо й раз у житті, тим більше якщо знаходишся у таких віддалених краях вперше. Ба, навіть лісівникам Брустурянського ДЛГ та місцевим мешканцям з найближчих сіл не завжди щастить зустріти тут дичину, особливо таку полохливу як козуля чи олень.

Зазвичай ці звірі тримаються якнайдалі від лісових доріг та людських очей.

А якщо й спускаються з гір, то лише для того щоб напитися води з гірської річки, яка тут протікає та поласувати сіном з годівниці, яке для них припасають єгері. 

Взимку тваринкам важко знайти їжу, тож цей корм стає їм у великій нагоді у важку пору року. А морози тут тримаються набагато довше,  ніж у низинних районах. Якщо навіть гірські села вже практично безсніжні, то тут, у горах, як бачимо, все ще встелено білою ковдрою. 

Звісно, угледіти в горах диких козуль непросто. А якщо чесно, то і нам би теж не вдалося, як би не головний лісничий Кедренського лісництва Василь Золотар. Саме він показав нам з дороги, по якій ми їхали, цих милих звіряток на відстані десь 400- 600 метрів. 

- Он там дивіться, але тихо, бо вони почують і втечуть, – показав на гору лісничий. 

Дійсно, приблизивши об’єктив камери можна було розгледіти маму -козулю і трьох її малят. Та згодом, тваринки відчули націлені на них погляди і поспішили сховатися у лісових заростях.            

А Василь Васильович розповів, що спостерігає за цим диким сімейством вже років 5- 6, і навіть бачив як козуля народжувала двох малят.            

- Десь три роки тому ми проїжджали тут машиною ще з двома лісниками в той час, коли з’являлися на світ звірятка. Спочатку народилося одне і одразу почало підніматися на ноги, потім друге. Шкода, що у нас не було тоді фотоапарату, а лиш біноклі, щоб зафіксувати такі цікаві моменти, які відбуваються у природі, – розповів лісничий.             

Неподалік лісівники поставили для них годівницю і звірятка спускаються сюди підкормитися. Зазвичай, припасають для них гілкові корми та сіно, а також – сіль лизунець в солонці. Заготовляють лісники корм влітку та восени, а з’їдають його тваринки до початку весни.             

До речі, на даний час у лісах Брустурянського лісгоспу збільшилась популяція фауни, зокрема козуль європейських та оленів благородних. Іх чисельність, для прикладу в 2014 році сягала до 437 голів. 

Зі слів головного лісничого Василя Золотаря найбільш сприятливими чинниками для збільшення популяції є малосніжні зими, забезпеченість кормами та зменшення кількості браконьєрів і звісно, хижаків – природніх ворогів парнокопитних. 

Особливо це стосується диких вовків, які теж водяться в цих хащах і навіть нападають на людські оселі. Одного нещодавно вдалося підстрелити єгерю лісництва. Однак це вже зовсім інша історія. 

Любов Немеш, Тячівщина, фото автора

Джерело: karpatskijobjektiv.com Опубліковано: 14.03.16 16:31 Карпатський Об'єктив