Село Лумшори на Закарпатті здавна відоме своїми цілющими водами. Ще за часів Австро-Угорщини тут знаходився лікувальний курорт. Це зовсім не дивно, адже для цього в Лумшорах є все: свіже повітря, гори, численні водоспади та сірководнева вода.

Підприємці давно просікли «золоту жилку» тутешньої землі, тому намагаються «прихватизувати» все, що тільки можуть. Наче гриби після дощу тут з’являються приватні садиби та чани. Натомість стан славнозвісного лікувально-оздоровчого комплексу «Полонина», який розташований на території Лумшор, залишає бажати кращого: напівпорожні корпуси, занедбані басейн та рекреаційна зона.

Екскурс в історію

Перші відомості про використання мінеральних вод у лікувальних закладах на Закарпатті належать до XVI–XVII ст. Ідеться про «купальні» в ямах у місцях виходу мінеральної води з-під землі. У 1600 році поблизу села Лумшори Перечинського району організували перший лікувальний заклад, який розрісся й у XVIII ст. уже називався «Курортом Лумшори». Як відомо, на цій території знаходяться два мінеральні джерела ще з австро-угорських часів. Імператриця Марія-Терезія офіційно зобов’язала людей, які займалися «купальнями», платити визначений податок у державну казну. Як бачимо, традиція прийняття сірководневих ванн сягає корінням ще сивої давнини.

Бізнес «по-закарпатськи»

На сьогодні екзотичні «закарпатські джакузі» приваблюють туристів з усього світу. Щоб попаритись у чавунному казанку з підігрітою мінералкою та зануритись у холодний гірський потічок відпочивальники готові викласти немалі суми грошей. До прикладу, вартість купання в малому чані сягає 150 грн. за годину, у великому – 300 грн. Чим власне і користуються тутешні підприємці, які, за словами місцевих жителів, ніяк не можуть поділити між собою ні землю, ні сірководневу воду. Більше того, вони вдаються до відвертого обдурювання відпочивальників.

«Сірководневої води з кожним роком дедалі меншає, а «місцеві ділки» йдуть на всілякі хитрощі, – розповідає мешканець Лумшор. – Ви знаєте, що на території комплексу є басейн. Сюди завжди їхали люди, щоб поплавати в мінералці, яка лікує безліч хвороб. Насправді тепер басейн наповнюють простою водою з річки, а видають її за сірководневу!  Гроші ж просять (60 грн.), як за оздоровчу. Навколо ЛОК «Полонина» ґаздує дуже багато бізнесменів, які забивають баки відпочивальникам, мовляв: «Приходьте, поплаваєте в сірководневій воді». Через хаотичну вирубку лісів, її стало дуже мало. Варто знати, що вода, збагачена сірководнем, досить швидко втрачає свої лікувальні властивості. Відповідно, через те, що води стало менше, її тримають по декілька тижнів, і вона стає «пустою». Купаючись у ній, аж ніяк не можна оздоровитися. Щоб відрізнити сірководневу воду від звичайної, потрібно перш за все звертати увагу на її запах. Вона пахне тухлими яйцями».

Розповідь «мєсного аборигена»

На подвір’ї пана Володимира розташований великий чан 1600 року, а неподалік – джерело з мінеральною водою. Сам чоловік називає себе «мєсним аборигеном». У свій час він досить довго пропрацював старшим інструктором на ЛОК «Полонина».

«Ця вода чудово лікує шкірні захворювання, виводить важкі метали з організму через шкіру. Нею я вилікував гастрит та виразку. Її корисно і пити, і приймати в ній ванни, – розповідає пан Володимир. – Загалом ресурси води потроху вичерпуються. Колись я набирав 500 л за дві години, а тепер на це потрібно значно більше часу. Цьогоріч навіть у басейн запускали воду з річки  через брак сірководневої. Проте на це подіяв і людський фактор. Два роки тому ми зробили ремонт басейну, запустили сірководневу воду. Однак після того ще декілька разів змінювалося керівництво «Полонини», і, власне крім розрухи, ці зміни нічого з собою не принесли. А на відновлення басейну потрібні немалі кошти. Другий рік тут немає сезонних курортників, а тому можна сказати, що турбаза накрилася. Зате з’явилося багато приватних садиб, де наразі відпочивають туристи», – розповідає пан Володимир.

Хочеться вірити, що «Полонина» таки оживе, знайдеться дбайливий господар, який наведе лад у всьому. Адже мешканцям краю та гостям Закарпаття подобається тут відпочивати, особливо людям, які не мають великих статків і не можуть дозволити собі екзотичних курортів.

Христина БІКЛЯН

«Карпатський об’єктив»

Опубліковано: 18.09.13 10:21 Карпатський Об'єктив