На прикордонній території добре живеться не тільки дрібним бізнесменам, а й нафтовим магнатам. Заправки тут ростуть наче гриби після дощу. Чим же спровокований такий ажіотаж серед паливних операторів?

Ми вирішили з’ясувати це, а також скільки АЗС налічується на основних напрямках від Ужгорода до Чопа, Мукачева й Великого Березного та як далеко потрібно проїхати по той бік кордону, аби знайти діючу заправку.

Заправка на заправці

Виявилося, що найбільше заправок знаходиться в напрямку Чопа – 20 одиниць на 21 км (приблизно одна заправка на кілометр шляху). Часто можна навіть побачити одинакові з обох боків дороги. Кількість АЗС до Мукачева трохи скромніша – 16 на майже 40 км (у середньому кожні 2,5 км). А по дорозі до В.Березного заправок нараховується всього 6 на 37 км (кожні 6 км).

Варто зазначити, що на прикордонному відрізку дороги за три кілометри до переходу М.Березний – Убляще налічується аж п’ять заправок. З іншого ж боку кордону, на території Словаччини, першу діючу заправку знаходимо аж у Стакчині. Це десь за 20 км від пункту пропуску. Під самим кордоном також побачили одну, але схоже, що вона вже давно непрацююча – обшарпана, поросла травою та кущами.

Звідки ж ноги ростуть?

Спочатку на продажу бензину можна було заробити неабиякі гроші. У нас ціна була вдвічі меншою, аніж у Європі. Аби збільшити прибутки, закарпатці «наварювали» баки на автомобілях до 300–350 літрів і робили по кілька «ходок» на день. Тоді лише на продажу пального можна було заробити приблизно 200 дол. за один раз. Декому вдавалося здійснити й по дві-три поїздки за добу. На той час, коли рівень доходів у населення був дійсно мізерним, таким способом заробляли шалені гроші. Проте їздити за кордон з неоригінальними баками заборонили. Натомість з’явилася велика кількість переважно американських машин, де заводський бак мав об’єм іноді до 400 л.

Коли дозволили їздити на авто з повним баком тільки один раз на тиждень, причому на кордоні треба було заповнювати декларацію та вказувати кількість бензину, пробіг авто і т. д., то закарпатці групувались і по черзі перевозили пальне. Зливали його знайомим словакам, найчастіше у найближчих до кордону селах, за ціною трохи меншою, аніж на заправках. Хоча поліція й штрафувала їх, коли знаходила в багажнику шланг для викачування бензину з баку чи бачила, як хтось зливає пальне на подвір’ї словака. Утім ніщо не зупиняло наших людей. Адже можливість заробити гроші, хоч і ризикована, проте все ж можливість.

Тоді зробили прив’язку до людини. Тобто заборонили одній особі частіше, аніж раз на тиждень, їздити за кордон з повним баком. Відтоді сума заробітків у рази зменшилася. Зараз на одному літрі бензину заробляють 3 грн. Тобто якщо бак 200-літровий, а їздити можна лише раз на 7 днів, то 2400 гривень за місяць заробити цілком реально. При цьому людина зайнята один день (чи ніч) на тиждень. Із введенням таких обмежень оборот на АЗС упав. Але попит на пальне все одно завищений, адже з-за кордону почали самі до нас приїжджати і заправлятися.

Знайомий угорець розповів, що також раз на тиждень перетинає кордон разом із сім’єю та заправляє повний бак бензину на нашій території. Його вистачає на тиждень. При цьому заощаджує близько 50 євро. На місяць виходить 200 євро економії. А це чимала сума для сімейного бюджету. Щоб даремно не марнувати час, стоячи в чергах на кордоні, діти беруть із собою в дорогу підручники та вчаться.

На наших заправках, розташованих поблизу кордону, стоять спеціальні підставки для машин, за допомогою яких бак можна наповнити вкрай. Працівник однієї з АЗС біля В.Березного розповів, що такою «підніжкою» користуються залюбки не лише українці, котрі їздять закордон, а й словаки, які вже стали тут постійними клієнтами. Особливий ажіотаж спостерігається на вихідних.

Лідери не лише за кількістю

Легковики, вантажівки, автобуси, люди, котрі їдуть на «пересічку», робити покупки чи в інших справах, створюють значні транспортні потоки. Нижча ціна на пальне на нашій території, а відтак і можливість на ньому заробити, сприяє його купівлі у величезних обсягах. Якщо звичайний водій із повним баком десь в Україні їздитиме тиждень, то закарпатські «бензовози» вже за добу повертаються із сухими баками. Тож пальне на наших заправках ллється рікою. Цьому сприяє і значна кількість перевізників, які возять вантажі за кордон. А паливний бак однієї фури може вмістити до тонни бензину.

Кількість заправок на кілометр дороги поки є неофіційним рекордом Закарпаття. Та це ще не межа. Їх і далі продовжують будувати, незважаючи на високу конкуренцію. Адже, хоча в нас і менша відпускна ціна пального, власники українських АЗС, за даними franchising.ua, заробляють 177 дол. на тонні бензину, тоді як в Європі їхні колеги – лише 140 дол. Крім того, АЗС за кордоном отримують половину свого прибутку від надання додаткових послуг.

Закарпатські АЗС є лідерами не тільки завдяки кількості, а й величині. Найбільша заправка знаходиться саме в нашому краї. Автозаправний комплекс «ОККО» в Чопі увійшов до книги рекордів України як найбільший за територією та кількістю сервісів.

Утім в Україні прогнозують підвищення цін на бензин. Цікаво, що буде з цим масивом АЗС, коли пальне в Європі стане дешевшим, аніж у нас? У них 20 заправок, а в нас – одна?

Оксана ЧОПАК

«Карпатський об’єктив»