Цього літа з середини липня до середини серпня на Закарпатті функціонували щорічні волонтерські табори українсько-швейцарського проекту Bergwaldproject. І хоча волонтери традиційно приїздять на Закарпаття вже восьмий рік поспіль, відомості про цей проект, здебільшого, не розходяться далі, ніж за вузьке коло його учасників.

Щоб було зрозуміліше, що являє собою Bergwaldproject, найкраще хоча б поверхнево торкнутись його історії. У Швейцарії проект зародився ще у 1987 році за ініціативи таких міжнародних організацій як Green Piece та WWF. Ця соціальна ініціатива мала на меті створення волонтерських таборів для корисної праці в лісі. В Швейцарії проект успішно стартував та швидко розвивався, тому цей досвід почали переймати й інші європейські країни: Німеччина, Австрія, Швеція, Ліхтенштейн, Іспанія (Каталонія). Україна стала першим учасником Bergwaldproject «неальпійської зони». Наразі проект функціонує у таких гірських системах як Альпи, Піренеї та Карпати.

Особливістю Bergwaldproject є те, що при виборі учасників пріоритет завжди надається кандидатам, які мешкають в регіоні локалізації таборів, тобто, так би мовити, «місцевим» – це один з принципів проекту. Одночасно Bergwaldproject є міжнародною організацією. На оголошення про набір учасників може натрапити людина з будь-якої країни світу. Його можна знайти на офіційному сайті проекту або у соціальних мережах Facebook чи ВКонтакті, далі треба заповнити анкету, дочекатися відповіді та вирушати до місця проведення табору. Таким чином до волонтерських таборів на Закарпатті щорічно потрапляють учасники з багатьох областей України: від Закарпатської до Донецької, від Чернігівської до Херсонської, а також волонтери з Швейцарії, Німеччини, Австрії.

Мета проекту – підтримання сталого розвитку лісів шляхом виконання волонтерами необхідної для цього фізичної праці. Проте, принаймні на Україні, Bergwaldproject виконує ще одне, супутнє, завдання – ознайомлення волонтерів різних професій з найрізноманітніших куточків України з матеріальними і нематеріальними цінностями гірських лісів та з проблемами збереження екосистем Карпат.

Перші волонтерські табори Bergwaldproject в Україні були організовані в 2006-му році у селі Лопухів Тячівського району Закарпатської області на базі та за підтримки ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» і відтоді проводяться тут щорічно. Пізніше були організовані табори і в інших селах Закарпатської області, наприклад, в с. Стужиця (Ужанський НПП). Наразі на території України щорічно проводяться 4 табори, які тривають по тижню кожний, тобто Bergwaldproject на Закарпатті триває один місяць літа.

Наріжним каменем будь-якої організації, особливо волонтерської чи благодійної, є джерело її фінансування. Bergwaldproject є неурядовим проектом, тобто його організатори не отримують грошей від держави. Все фінансування проекту відбувається за рахунок грошей, отриманих від пересічних громадян. З часом у швейцарського проекту з’явились і досить солідні спонсори – великі приватні компанії, корпорації. Для таких фірм відзнака про те, що вони є спонсорами волонтерського проекту, який опікується відновленням гірських лісів, є предметом гордості та засобом створення позитивного іміджу в очах суспільства. В Західній Європі протягом року функціонують сотні волонтерських таборів, для роботи яких організація щорічно збирає біля двох мільйонів євро. Близько половини цієї суми треба витратити на те, щоб організувати збір нових коштів на наступний рік. Решта суми витрачається на закупівлю інструменту, необхідного для роботи в лісі, харчування учасників, влаштування безпечних наметових таборів, страховку, доставку волонтерів до місця роботи і т. д. Як правило, учасники мають за власний кошт доїхати до певного місця поблизу локалізації таборів, надалі їх довіз безпосередньо до табору, поселення, харчування, медичне обслуговування здійснюється за кошти проекту.

Фінансування дочірніх проектів Bergwaldproject, тих, що за межами Швейцарії, здійснюється за іншою схемою. Зазвичай, центральний офіс Bergwaldproject фінансує проекти в інших країнах (Іспанія, Німеччина, Австрія) лише на їх початковому етапі розвитку, так би мовити дає їм старт. Вже через 2-3 роки проекти цих країн фінансують себе самі і лише незначна частка грошей надається з центрального офісу. Єдина умова – проект неурядовий, тобто джерелом фінансування повинні бути не держава (не уряд чи міністерства чи будь-які державні установи), а благодійні пожертви громадян та приватних фірм. Наразі Україна є єдиною країною, де табори Bergwaldproject досі повністю фінансуються Швейцарією. Навіщо ж це потрібно іноземцям і чому вони продовжують витрачати важко зібрані гроші на організацію таборів на Закарпатті? Справа в тому, що в очах європейців Українські Карпати є безцінною часткою спадщини людства, адже тут є території, які досі лишились недоторканими – одні з останніх на континенті диких куточків природи. В Європі такі ліси, де природа живе своїм життям самостійно, без втручання людини, збереглися лише в спогадах та переказах дідів і прадідів сучасних мешканців. Кажуть, що ми по-справжньому цінуємо тільки те, що втратили. Може, саме через це щороку, попри надзвичайну важкість організації таборів на Закарпатті, яка зумовлена відмінністю менталітету та пріоритетів учасників проекту та місцевих жителів, десятки волонтерів з України та з-за кордону приїжджають на проект.

Цього літа на території Закарпаття волонтери Bergwaldproject працювали в чотирьох таборах, кожен тривав сім днів. Третій і четвертий табори розміщувались на території Ужанського НПП в селі Стужиця, а перший та другий вже традиційно функціонували на території та за підтримки ДП «Брустурянське ЛМГ» в селі Лопухів. Перший тиждень табору (з 15 до 21 липня) минув на Плайському лісництві в урочищі Мармур. Тут учасниками були 12 волонтерів з України (в цій групі були і два мешканці Закарпаття) та 3 зі Швейцарії. За цей період чоловіча частина табору встигла побудувати спостережувальну вишку в урочищі Кривий, в той час як дівчата доглядали за лісовим розсадником. Потім всі спільними зусиллями ремонтували гірські стежки, робили освітлення лісових культур, заготовляли сіно для лісової фауни.

По закінченню тижня волонтери перемістились на Кедринське лісництво вищенаведеного лісомисливського господарства. Об’єм та характер робіт тут принципово не змінився через близькість розташування лісництв: освітлення, прочистки, догляд за розсадником, прорубка мінералізованої смуги. Склад групи став трохи іншим: частина волонтерів поїхала додому, їм на зміну приїхали інші. Залишився незмінний учасник всіх українських таборів – Жан Габріель зі Швейцарії. Пішки прийшли з Івано-Франковської сторони Алексіс – американка корейсько-китайського походження, та її хлопець-киянин – програміст, системний адміністратор, який до того ж співає в любительському хорі, що гастролює по Україні та закордоном. Ще один учасник – аспірант НДІ українознавства, також добирався самотужки через гори з Івано-Франковської сторони на трекінговому мотоциклі.

Взагалі опис учасників українських таборів Bergwaldproject міг би стати предметом окремої статті. Чого лише вартий Даньял – мешканець Києва, чиї предки походять з Мордовської республіки та від поволжських татар. Дитинство Даньял провів на кіностудії Довженка, де його батько працював художником-фотографом і прийняв участь в створенні багатьох шедеврів українського кінематографа. Звідси і зацікавленість хлопця кіно, хоча сам Даньял – інженер, він проектує висотні будинки в Києві. Окрім розповідей про кіно (світове та вітчизняне), хлопець вразить знаннями в фізиці, математиці, інших точних науках та переліком в тій чи іншій мірі засвоєних мов. Наприклад, японську він вивчив просто «для себе» через своє зацікавлення японським аніме. А кого може не вразити дівчина Оля, яка протягом декількох років працювала в різних відомих компаніях Києва на досить відповідальних посадах з відповідним заробітком, а потім раптово покинула усе заради того щоб «знайти себе» та одна подалась до Азії, де майже рік подорожувала Індією, Камбоджею, Таїландом та іншим країнам. Дівчина повернулась до України лише в червні цього літа, переїхала з Києва до Львова, а вже через півтора місяця прибула в якості волонтера Bergwaldproject до Лопухова. Чимось новим та багато в чому дивуючим стала участь у таборі і для двох біологів – випускниць Києво-Могилянської академії Тані та Марії. Марія, до речі, працює грумером (доглядає за домашніми тваринами в спеціалізованому салоні) та пише наукові статті з теріології на тему інтродукції американської норки в Україну. Таня продовжує свою освіту в «Експериментальній програмі з екологічного менеджменту» на базі Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, де коло її наукових інтересів зосереджене на хижих ссавцях. Окрім того, волонтерами цьогорічного проекту були працівники Ужанського НПП (Ужгородський район), НПП «Зачарований край» (Іршавський район, Закарпаття) та працівники Голосіївського парку (м. Київ).

Навіть такий короткий опис декількох учасників демонструє, що більшість волонтерів Bergwaldproject, як правило, неординарні особистості з найрізноманітніших верств суспільства. Тож, якщо завдання та цілі Bergwaldproject привернули увагу цих людей на стільки, що вони вирішили присвятити цьому частину своїх відпусток та сил, то, може, у проекту є шанс зробити збереження екосистем Карпатських лісів завданням та частиною життя широкого прошарку свідомих громадян України. Робота таких таборів може впливати і на ставлення горян до місця свого життя, адже вигляд науковців, громадських активістів, працівників впливових столичних компаній, які лісом, селом та берегами річки збирають недбало залишені чи навмисно викинуті місцевими пакети та пластикові пляшки, не змусить замислитись хіба що камінь.

Для тих, кого цікавить детальніша інформація про Bergwaldproject, є група проекту в соціальних мережах Контакт та Facebook, а також офіційний сайт: bergwaldprojekt.org/en/index.php. Проект завжди радий новим волонтерам, друзям та партнерам.

Косюк Наталія

ДП «Брустурянське ЛМГ»