За даними офіційної статистики, на Закарпатті проживає близько 10 тисяч ромів. Однак неофіційно, за словами деяких експертів, ця цифра в рази більша.

Закарпатці цієї народності мають найнижчий рівень освіти і найвищий – безробіття. На туберкульоз роми також хворіють частіше, ніж представники інших національностей. Водночас рівень народжуваності в них зашкалює. За словами начальника управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА Романа Шніцера, кожна п’ята народжена на Закарпатті дитина – ромська.

«Карпатський об’єктив» завітав в один із типових таборів Ужгородщини, щоб із середини побачити, як живе пересічна ромська родина.

Ми в Концові. За даними підрахунку 2012 року, тут мешкаає близько 700 чоловік. Типова тутешня родина виховує від 4 і навіть до 10 дітей. Мамами ромки стають уже з 14 років. У 30 із гаком часто мають онуків. До РАГСу йде меншість. Кажуть, штампи в паспорті для них нічого не варті. Та й на дітей в Україні більше платять, якщо народжує мати-одиначка.

Умови життя в таборі вкрай важкі. Багатодітні родини живуть в однокімнатних хатах, часто сплять на підлозі. У багатьох навіть шибок у вікнах нема. Хоча знайомимося і з такою родиною, в якої і оселя акуратна, і машина є, щоправда, придбана у кредит.

Більшість тутешніх дітей не вчаться. Цьому знаходять дві причини: по-перше, до Концівської школи близько трьох кілометрів пішки. По-друге, багато з цих дітей не тільки не мають нормального одягу, а й навіть місця, де можна помитися.

Ще одна проблема концівських ромів – масове безробіття. Ми приїхали в будній день. Уздовж дороги бачимо чимало чоловіків, які сидять перед хатами за затяжним «перекуром», розмовляють.

«З усього табору офіційно за договором найму чи контрактом працюють тільки 10 чоловік. Решта періодично виїжджає на заробітки за межі області. Майже все ромське поселення в Концові угорськомовне, а тому деякі місцеві шукають роботу в Угорщині. Інші працюють на будівництвах», – розповів громадський активіст Мирослав Горват, який опікується долею ромів на Закарпатті.

За його словами, деколи роботу пропонують і жителі села. Але це короткострокові заробітки. Платять близько 50 гривень на день, плюс їжа. Такі «вакансії» частіше виникають улітку.

А от милостиню, каже М.Горват, місцеві роми просять украй рідко. Все завдяки церквам, яких у Концовсьому таборі аж дві: одна римо-католицька, інша – реформатська.

«Завдяки цим церквам люди змінилася. Багато концівських ромів ще 10 років тому жебракували. На сьогодні цим займається дуже мала їх кількість. Служби в церквах проходять кілька разів на тиждень, і роми їх відвідують. Також двічі на рік отримують тут гуманітарну допомогу. Сприяють церковники і ремонтам осель мешканців табору, виділяючи їм будівельні матеріали. Спонукають до такої роботи переважно не закарпатці, а люди, які приїжджають з Європи і допомагають будувати церкви».

Саме завдяки церковній допомозі в цьому поселенні з’явилася водяна колонка. На 40 хат вона всього одна.

Тож не дивно, що, коли місцеві бачать людей із фотоапаратами, то одразу питають, чи не гості це з якогось фонду, і про всяк випадок просять допомоги. Для ромів ми – гаджо, тобто білі. До гаджо є лише два ставлення – це або чужинець, навіть ворог, або благодійник. Хтось, із кого можна отримати певний зиск…

Аліса КВИЧ

«Карпатський об’єктив»