Ця стаття не претендує на те, щоб стати науковою лекцією проти аборту, це не проповідь у храмі і не повчання суворого наставника… Просто подумаймо над цим: на Закарпатті офіційно 10 жінок із тисячі роблять аборт, це приблизно 3000 абортів на рік. Одна середньостатистична ужгородська школа. І так кожного року.

Що змушує дівчинку-підлітка чи дорослу жінку піти на цей крок? Матеріальний стан, небажання брати на себе відповідальність за інше життя чи просто елементарний страх? Страх, який переслідує з того самого моменту, коли зробила тест; страх, який пронизує все тіло так, ніби неможливо поворухнутися. Що робити? Що далі? До кого піти? Сказати батькам – про це навіть думати не хочеться, сказати «коханому» – навряд, чи зрадіє…

«Легко повчати збоку», – подумаєте ви. Можливо, але в кожного, напевно, серед знайомих була схожа історія, і скажіть, що потім говорять жінки, які пішли на цей крок, – вони шкодують! Причини різні – безплідність після невдалого аборту, переосмислення життєвих цінностей, відсутність братика або сестрички в дитини та багато іншого. А що, якби тоді не боялася? Якби батьки підтримали, якби знайшлася людина, котра розрадить, допоможе зрозуміти: це подарунок, і життя не закінчується, а лише починається…

Розповім банальну історію Ані (ім’я змінено). Це симпатична рудоволоса дівчина, весела й компанійська, але товаришувала зі старшими хлопцями. На першому курсі познайомилася з чоловіком. Почали зустрічатися, в нього була сім’я, і вона про це знала, все по-чесному. Завагітніла. Питання вирішили швидко – гроші на операцію з’явилися в неї наступного дня. Мамі вона нічого не казала – соромно… Сказала подрузі, яка, не довго думаючи, зателефонувала мамі Ані, але було вже пізно. Мама плакала, чому не сказала? Ми би якось разом із татом тобі допомогли. Але дитячий страх виявився сильнішим.

Хто дав право вирішувати одній людині, чи жити іншій? І чому ми вважаємо вагітність помилкою, яку можна виправити: забути, викреслити, видалити?

Ніхто не зможе втекти від себе. Зробити помилку легко, але потім із цим потрібно ще якось жити далі. Вже багато сказано й написано про те, що з самого першого дня під серцем жінки живе Людина, в якої, як і в нас, б’ється серце, і яка, як і ми, хоче жити й боїться смерті…

«Вільне кохання без проблем та обов’язків, живи для себе» – ось девіз екранних героїв нашого молодого покоління. І що ми маємо? Сумну статистику абортів і венеричних захворювань, правда, про це нашій молоді мало хто говорить.

Не потрібно поспішати – на все свій час. І кілька слів про контрацепцію. Презерватив при правильному використанні може бути надійним та недорогим засобом. Протизаплідні препарати – лише після консультації лікаря, а екстрена контрацепція – свого роду «міні-аборт», який може мати негативні наслідки для здоров’я жінки. Бережімо своє здорове майбутнє.

Богдан КУЛЬЧИЦЬКИЙ

«Карпатський об’єктив»