Цим займалися наші діди та прадіди, без цього заняття не уявляли себе й давні предки, які жили в халупах і печерах. Цей процес приносить чимало задоволення всім віковим верствам населення обох статей. Ним з успіхом можна займатись як удень, так і вночі. Йдеться, звичайно ж, про риболовлю, і тільки про неї. Сподіваюся, ви саме про це й подумали. Отже риболовля…

Є три типи рибалок: завзяті – ті, які кожні вихідні пропадають на водоймах; аматори – вони люблять говорити про риболовлю, цікавляться всім, що з нею пов`язане, мають відмінні снасті та спорядження вдома, але виїжджають на водойми тричі на рік, отримують масу задоволення і готуються до наступних вилазок; і третя категорія – знають про риболовлю все, на рибалку не їздять, сидять удома і в’яжуть мушки для нахлисту.

Частка правди у цьому всьому є, і я сміливо зараховую себе до другої категорії. Вечірні яскраві барви, захід сонця, тремтіння поплавка, дим багаття, ароматна юшка – що потрібно ще для повної релаксації та отримання задоволення!

Яка ж картина спостерігається на наших водоймах? Якщо чесно, то досить прикра. Вони стали надбанням браконьєрів та осіб певної національності, котрі, не замислюючись ні про що, ловлять рибу будь-якими можливими і неможливими способами. Не раз і не два бувало так, що приїжджали ми на озера до Чопа, закидали вудки й сиділи в надії побачити першу рибу, а її все немає. Потім проходить повз рибалка, та й кине: «Улову не буде! Кілька днів тому тут пройшлися з електровудкою». Ну, як тут не лаятися?

Я ніколи не розумів такої риболовлі. Ставити сіті, глушити рибу… Невже народ настільки голодний, що йому необхідно вдаватися саме до такого способу вилову. Та й виловом це не назвеш. Варварство. Жахлива й дика поведінка. Саме так! Не по-людськи все це. А ви як вважаєте?

Інформація до роздумів: риба, яка постраждала від електровудки, більше ніколи не буде нереститися. Якщо і виживе, то травма залишиться до кінця життя.

Думаю, саме час сказати про спортивну риболовлю – процес, коли основна частина риби випускається. Це в першу чергу стосується мальків. Якщо подивитеся канал «Охота и Рыбалка», то саме цьому гуманному процесу вчать нас фахівці з усього світу. Будьте розумніші на водоймі. Всю рибу вам не виловити, та це й ні до чого. Адже цікавий на риболовлі сам процес вилову, клювання, гра поплавка. Що цікавого в тому, коли напівжива риба спливає вгору черевом? Яке тут задоволення?!

А що ж діється в Ужгороді, у самому центрі міста, поблизу пішохідного мосту? Всі ми пам`ятаємо великий косяк риби, який роками плавав тут, ним захоплювалися діти, милувалися й дорослі. Величезні рибини ходили по дну, лише зрідка повертаючи боки та граючи відблисками сонця. Їх називали торпедами. Навколо пливли сотні менших риб. Тепер же риби просто не стало. Ніхто не замислювався, куди вона поділася? Все дуже просто і банально: винищили, виловили.

Ось вам лише поодинокі випадки того, що я бачив сам. Білий день, іду по пішохідному мосту, зупинився погодувати качок із сином. Просто під мостом у воді стоять два хлопчини ромської національності (ну а якої ж іще!?) і, як ні в чому не бувало, вудками ловлять рибу. Причому від бетонних підпірок у воду йшли розтяжки від двох сіток, залишених раніше. Про що далі говорити? Про яку культуру взагалі йдеться?!

Можна навіть не викликати Шерлока Холмса для того, щоб розплутати справу, куди ж зникають таблички, які встановлюють щовесни: «РИБУ ЛОВИТИ ЗАБОРОНЕНО!» Але куди там? Таблички нібито написані для когось іншого. Можливо, для інопланетян?

Можна спокійно здавати всі довідники з риболовлі в архів, у нас ловлять по-іншому, своїми методами. Сабанєєв нам не авторитет.

Що ж, зрозуміло, на чиїй совісті видовищний косяк риби біля пішохідного мосту, хоча про що я кажу, про яку совість ідеться, в них її немає і не було ніколи! Хто на черзі? Качки, лебеді… Цілком можливо. Більш ніж упевнений, що й кількість качок зменшується.

Мабуть, дійсно варто переключитися на приватні рибники. Благо, їх зараз вистачає, і з кожним роком з`являються нові. Хоч туди варварам дорога закрита. Територія облагороджена і під охороною. Тут усе культурно та цивілізовано. Рибна ловля – це процес для душі в першу чергу.

«Рыбой и зверьём славятся сии края. Горные, чистые реки бурлят, форели кишит весьма много. Карпатские горы богаты медвежатиной и олениной…», – із подорожніх нотаток ХІХ століття. Тепер це спостереження вже не актуальне.

Дмитро ЧЕПУР

«Карпатський об’єктив»