У ХІІІ Всеукраїнському фестивалі «Червона рута» взяв участь студент першого курсу математичного факультету, спеціальність «прикладна математика», Михайло Турок. Цьогоріч фіналістами стали понад 900 молодих виконавців з усіх областей України та АР Крим.

Михайло є учасником народного обрядово-фольклорного колективу Будинку культури села Золотарьова Хустського району. На великій київській сцені виступав уперше. Довелося боротися зі страхом та невпевненістю.

«Хвилювання було. Колектив, у складі якого я брав участь у заході, невеликий – 20 осіб. Для когось це була перша поїздка за межі області. Ми переймалися думкою, що про нас скажуть, як сприймуть, чи відчуємо те ставлення, якого хочеться… Впевнено можу сказати, що відчули. Подорож склалася напрочуд приємно. І досить результативно», – розповідає Михайло.

Додому колектив привіз нагороду, якою пишається чи не вся Хустщина. Він став лауреатом ІІ премії у жанрі українського автентичного фольклору за напрямом «обрядові дійства» (обряд «Золотарівські вечорниці»).

Головною умовою конкурсу було дотримання автентичності у виступах. Діалект, костюми, інструменти – все мало свідчити про особливості фольклорної спадщини того регіону, який представляв колектив на сцені.

Історія Золотарівських вечорниць у виконанні закарпатців мала дуже динамічний розвиток на сцені. Зіграли сценку з гірської хатинки, в якій повинні з години на годину розпочатися вечорниці. Окрім молоді, приходять і старші люди, аби подивитися, як розважатиметься молодь. Жваво ласують останніми плітками, дівчата обговорюють хлопців і багато співають. Приходять леґіні, залицяються до красунь, грають в ігри, які обов’язково мають завершуватися цілунком:

Печеться гусак, пече,

Айбо штось із нього масти не тече.

Тогды із нього масть потече,

як Христинка усіх хлопцю поцулює

і за мене не забуде.

Колористика костюмів, танці з особливою ритмікою, унікальні інструменти, що передавали справжній дух Карпат, місцевий говір, пісні та примовки – глядачі не залишилися байдужими, як і члени журі. Вручаючи диплом хустянам, сказали: «Ви все зробили прекрасно, ось тільки ми нічого не зрозуміли».

«Хоч навчаюся на математичному, це не заважає мені займатися улюбленою справою – дізнаватися щось цікаве про культуру мого краю і доносити її до широкого глядацького загалу. Дорога до столиці була дуже цікавою. В автобусі із нами їхали, окрім акторів, і музиканти, тому веселий музичний супровід дав старт хорошим враженням.

Виступаючи на сцені Києва, я здобув чималий досвід: тебе оточує багато камер – спочатку це лякає. Проте згодом звикаєш і просто маєш задоволення від того, що робиш. За лаштунками до нас підходили режисери і просили то порозмовляти колоритним діалектом, то зіграти щось на інструментах. Вражень багато. Сильно запам’ятався нічний Київ – це щось неймовірне. Серце зігріває думка, що там, на відстані 819 км від нас, люди почули справжнє дихання Карпат», – каже студент математичного факультету Михайло Турок.

Світлана Лапига

http://mediacenter.uz.ua/