На території Закарпаття знаходиться цікаве та мальовниче село Вишково, що на Хустщині. Воно розташоване на лівому березі р. Тиса біля кордну з Румунією. Переважну більшість населення Вишкова становлять угорці, які в повсякденному житті використовують угорський час та угорську символіку. Вишково засноване в 1271 р. В історичних джерелах є інформація, що неподалік цього села на горі Вар-Гедь (або Вар-Хедь), що означає Замкова, височіло укріплення, котре поряд із фортецями Хуста, Королева та Севлюша контролювало водний шлях по Тисі, яким рухалися соляні каравани із Солотвинських шахт. З 1329 р. поселення отримало статус “вільного королівського міста” Марамороського комітату. На гербі Вишкова 1620 р. на сріблястому фоні зображено гірського козла, який стоїть на зеленій горі з трьома вершинами. На печатці села також був гірський козел.

Ще в другій половині ХІІІ ст. у Вишкові спорудили одну з перших на Закарпатті кам’яних церков, котра виконувала оборонні функції. Спочатку храм належав римо-католицькій громаді, а згодом прихильникам кальвінізму. Реформаторський костел св. Миколая зберігся до наших днів і є оригінальним пам’ятником архітектури.

Польські війська на чолі з князем Любомирським завдали великої шкоди населеним пунктам краю, у тому числі й с. Вишково.

У 1717 р. костел, як і більшість міст та сіл у долині Тиси, був спалений кримськими татарами. Храм лежав у руїнах 33 роки.

У 1789 р. костел перебудували у стилі бароко, у 1868 р. звели башту з високим шпилем. Сучасного вигляду будівля набула після перебудови на початку ХХ ст.

Збереглися внутрішні розписи 1789 та 1868 рр. Також варті уваги розписні дерев’яні лавки. Поруч із храмом знаходиться вкрита гонтом дерев’яна дзвіниця мармароського типу.

Цікавим є те, що єдиним та чи не останнім у своїй професії на території Закарпаття залишився Шандор Варга. Його ремеслом і є виготовлення гонту з дерева для покриття дахів старовинних костелів. Пан Шандор народився і виріс у с. Вишково, а гонтуванню його навчив батько, коли він був зовсім малий. Хлопчик мав можливість спостерігати за майстерною роботою батька та вивчати секрети ремесла. Пан Шандор розповів, що раніше для виготовлення гонту використовували виключно бук, який був більш міцним. А зараз у зв’язку з кліматичними умовами, забрудненням навколишнього середовища деревина вже не така якісна, як колись. Під час реставраційних робіт використовується ялина. Вона є відносно такою ж якісною, але легшою в обробці. Майстер висловив сподівання, що його син також навчиться цього ремесла і зможе показати своїм дітям та онукам, чим займалися предки.

Марія СЕРГІЄВА

«Карпатський об’єктив»