Сьогоднішній майстер-клас нашої рубрики присвячуємо улюбленому українському богатирю – Котигорошку. А щоб він зумів-таки Змія побороти, зробимо йому ще й богатирську зброю – булаву. До роботи!

Нашого богатиря виготовимо в стилі примітив. Працювати, як годиться, починаємо із основи. Скатуємо в кульку синтепон чи вату, обгортаємо її бавовняною або лляною тканиною, якщо хочете, капроном – тоді обличчя ляльки буде «тілесного» кольору, більше схожого на природний. Зв’язуємо чи зашиваємо тканину на шиї. Промальовуємо очі, ніс та рот. Тепер пришиваємо шевелюру й робимо нашому Котигорошкові зачіску. На всіх ілюстраціях, які пригадую, він мав чоловічу зачіску, що в народні називалася «під макітру». Робилася вона так: на голову «клієнту» «перукар» надягав макітру й обрізав волосся, що стирчало з-під неї.  Таку зачіску носили молоді чоловіки в селах. Спробуємо відтворити процес. Волоссям для нашої ляльки послужить лляне волокно, звичайна пакля, яку використовують у господарстві. Збираємо її в «ковбаску» й пришиваємо в центрі голови. Тоді розкладаємо волокно по кругу, над лобом залишаючи невеликий проділ, зайве по довжині «волосся» обстригаємо. Від точки по центру відступаємо півсантиметра й обшиваємо по кругу волокно. Так зачіска у нашого героя краще триматиме форму.

Тепер за вже знайомим нам алгоритмом завершуємо роботу над основою ляльки: виготовляємо руки-ноги та тулуб. Ще раз нагадуємо: мішечок набиваємо синтепоном – це тулуб, ще робимо дві «ковбаски», які теж набиваємо наповнювачем – руки-ноги. Збираємо «частини тіла» докупи та зшиваємо, й основа для нашого богатиря готова.

Настав час його одягнути. Носитиме Котигорошко сорочку з вишивкою, штани полотняні, підперезуємо його поясом, надягаємо шапку та чоботи. Ось і готовий наш герой – хоч зараз до Змія. Але як же до нього без зброї? Терміново потрібна булава! Робимо її за такою схемою.

Спочатку виготовляємо її «голову» – круглу частину цього виду зброї. Загортаємо в тканину (я користувалася мішковиною) наповнювач і міцно його зв’язуємо. Тепер робимо ручку. Беремо прямокутний шмат тканини, загортаємо паралельні краї, кладемо скручений у валик синтепон і закручуємо його в тканину. Пришиваємо до ручки «голову» й зашиваємо край тканини, що залишився на тримачі (див. фото).  

А насамкінець декілька добрих слів про нашого героя.

В українському фольклорі Котигорошко – хлопчик надзвичайної сили, який народився з горошини. Він із когорти народних образів переможця над злом, змієборця. Відомий дослідник давньослов’янської історії академік Олександр Рибаков у праці «Язичництво давніх слов’ян» порівнює нашого Котигорошка з античним Герклом, наводячи такі паралелі: і той, і той – найбільші силачі та народні герої, сини найвищого божества та символу чоловічої сили. Адже античний Геракл – син Зевса, а наш слов’янськийГорох виступає як одне із втілень Рода – всеосяжного бога давніх слов’ян. Ця бобова культура справді обожнювалася в народній уяві. Горох часто згадується в гаївкових забавах (звичаєві ігри та пісні із календарного циклу народного календаря), а також у весільних ритуалах (бувало, що молодих шмагали гороховими стручками, адже горох вважався символом життєдайної сили, плодовитості, сексуальності).

А от інша дослідниця народних казок, Марія Чумарна, трактує образ Котигорошка як конденсоване уявлення про розвиток людства. «Деякі вчені вважають, – пише вона, – що Всесвіт міг народитися із надщільного згустку енергії розміром із горошину. Потужним вибуховим розкручуванням Всесвіт постійно розширюється до безмежності. А його мініатюрною моделлю є людина». Отож Марія Чумарна порівнює нашого Котигорошка з індійським Пурушею (істотою, з тіла якої, за версією індійського епосу, був створений Всесвіт).

Як би там не було, а від цього героя всі українські малюки в захваті – так було тисячі років тому, так є і тепер (недарма «Котигорошко» став першою народною казкою, яку адаптували для iPad). Він з’явився на світ із горошини, дуже швидко, як каже казка, виріс. А де ж він сили набрався? Уві сні, як виявляється. Поки літає в піднебессі його булава на тестуванні, Котигорошко спить богатирським сном – отоді-то й росте його сила. Коли втретє булава не зламалася на його мізинцеві, герой вирушає в дорогу й доходить до змія, поборює його, визволяє братів та сестру. А тоді покидає свій дім і йде по світу мандрувати, де й зустрічається з трьома велетами – Вернигорою, Вернидубом та Крутивусом. Але це вже зовсім інша історія. Та інші герої наших наступних майстер-класів.

Тетяна КОГУТИЧ 

«Карпатський об’єктив»