Сьогодні День народження французької актриси Софі Марсо, яку ми як полюбили, коли їй було 13 років, так і досі любимо. Вона не робить кар’єру і не вибудовує свій імідж. Вона природня. Навіть її псевдонім Марсо – виник просто і природньо. Дівчинка з робітничої сім’ї поміняла непоказне прізвище Мопю на назву красивою вулиці, що відходить від паризькій площі Зірки. Втім, ні псевдонім, ні ранній успіх не змусили Софі боротися за зоряну кар’єру за всяку ціну. У сімнадцять років вона спокійно розірвала контракт з найбільшою кінокомпанією: закохалася в режисера Анджея Жулавського (який був старший за неї на 26 років) і разом з ним поїхала в Польщу, насилу виплативши продюсерам величезну неустойку.

За роки кар’єри Софі перепробувала не одне творче амплуа: вона знімалася в кіно і виходила на театральну сцену, писала сценарії і виступала в якості режисера, випустила музичний альбом, а останні кілька років з захопленням пише маслом портрети улюблених письменників, серед яких Лев Толстой та Кафка. Але для мільйонів людей в усьому світі вона все одно – одна з найбільш французьких француженок сучасного кінематографа.

Для різноманітності я пропоную вам деякі цитати цієї чудової жінки.

Жіночність – наш головний козир.

Життя прекрасне, коли твориш його сам.

Я ніколи не звертаю уваги на чутки.

Потрібно бути щирим. Це і є чистота.

Я суперечлива, але люди мене розуміють.

Тільки володіючи спокоєм, можна творити.

Я не ставлю собі мету. Я просто живу день за днем.

Мені дуже подобається ідея родини. Це свіжо. Це здорово.

Якщо я була чесна, то не відчуваю себе по-дурному, коли доводиться падати.

Кращі вітаміни придумані для жінки природою – це чоловіки.

Я не думаю, що можна знайти спокій, якщо живеш тільки для себе.

Ми і є добро і зло. Вибір за нами. Мене зло не цікавить. Я знаю зі свого досвіду, по тому, що я пережила, і мене це не цікавить.

Підготувала  Анна Рішко.

«Карпатський об’єктив»