Режим тиші та нові натяки на мир з боку Кремля знову запалили іскру надії в багатьох українців. Міністр зовнішніх справ Росії Сергій Лавров, який днями мав зустріч з держсекретарем США Джоном Керрі, вкотре заговорив про примирення. А нещодавно до адміністрації Президента України навіть навідувався посол РФ Михайло Зурабов. Як потім стало відомо, для узгодження дати зустрічі тристоронньої контактної групи. На фоні падіння рубля та цін на нафту, а також усебічного тиску Заходу на Росію прагнення до діалогу з боку Кремля здається логічним. Але чи готовий Путін іти на поступки?

Нафтова зброя діє?

Існує думка, що санкції та падіння цін на нафту врешті починають робити свою справу. Чимало експертів стверджують, що Росія живе лише за рахунок своїх ресурсів. Інші галузі неконкурентні, часто навіть нерентабельні та дотаційні. При цьому зараз економіка сяк-так тримається на плаву тільки за рахунок накопичених резервів. Довго так тривати не може, і різке падіння російської валюти є прямим цьому підтвердженням. Дехто стверджує, що курс рубля пов’язаний з падінням цін на нафту. Інші вказують, що рубль почав падати до обвалу цін на чорне золото, який іще більше підштовхнув його в прірву. Причина цього насправді полягає у внутрішніх політико-економічних проблемах та дисбалансах, котрі під дією зовнішніх факторів загострилися ще більше.

До падіння цін на нафту спостерігалася готовність Заходу до переговорів та поступок. Навіть Крим зник із порядку денного. А санкції були спрямовані суто на олігархічне оточення Путіна. Однак тут Захід прорахувався. На думку деяких експертів, це не спрацювало, бо кожен із його оточення без Путіна – ніхто. Вони це розуміють. І коли втрачають, то усвідомлюють, що краще хай так, бо без царя можуть втратити все.

Тому після санкцій проти осіб та їхнього бізнесу, а також окремих галузей економіки Захід застосував економічну зброю, яка вже спрацювала одного разу при розвалі СРСР. А саме обвал цін на енергоресурси. При нинішніх цінах російська нафтовидобувна, а в перспективі й газовидобувна галузь стає нерентабельною. Економісти називають цифру в 120 доларів за барель і стверджують, що в іншому разі російську нафту видобувати невигідно. Ця зброя болісно б’є по російській економіці та державі в цілому.

Як приборкати Кремль?

І тут є два варіанти або Путін врешті піде на поступки й прийме умови Заходу. Чи цього не відбудеться з причин непоступливості російського правителя або якщо Захід уже все вирішив і ця програма дій дійде до свого завершення. Кінцева мета її полягає в усуненні Путіна від влади та встановленні лояльного прозахідного режиму.

Швидкий «Кремлівський переворот» – найбільш безболісний спосіб для Росії і найкращий для Заходу. Ні США, ні ЄС у жодному разі не потрібна дестабілізація великої ядерної держави. Тому розпалювання всенародної революції є дуже небезпечним для всіх сторін. Вважаю, західні лідери тричі подумають, перш ніж до цього доводити.

Утім на Заході вирішили задавити Росію економічно. Але якщо швидкого перевороту не вийде, чи дійде справа до всенародної революції, залишається питанням. Соціальний вибух у Росії загрожує непоправними наслідками. Тривалий хаос у цій величезній державі загрожує великими дисбалансами світової економіки та світового порядку. Анархія може призвести до витоку ядерної зброї невідомо куди. У разі громадянської війни в Росії своїм шансом із великою ймовірністю може спробувати скористатися й Китай. Тимчасова недієздатність Кремля може послужити приводом для вторгнення в Сибір і його анексії за Кримським сценарієм із «жовтими чоловічками» замість «зелених». Заходу цього точно не треба.

Окрім того, ще деякий час Росія може протриматися на своїх запасах. Громадська думка поки знаходиться під контролем Кремля. Силовики в Росії є майже привілейованим класом із фантастичними зарплатами й надбавками. Престиж професії поза конкуренцією. Військові фахівці та офіцери отримують заробітну плату в еквіваленті тисячам доларів, і вони на руках готові носити Путіна. Тому спрогнозувати, скільки треба часу, щоб зубожіння населення призвело до соціального вибуху в Росії, і яким будуть його наслідки, є дуже важким завданням.

Мирний план та українська стратегія

Під цим кутом зору стає зрозумілою й позиція української влади. Мирний план Петра Порошенка має зміст тільки в тому разі, якщо час грає на Україну і проти Росії. Готовність української влади до тимчасового замороження конфлікту заради припинення вогню, отже, є не тільки вимушеним кроком, але має стратегічну основу.

До цього треба додати, що в середовищі сепаратистів та російських найманців спостерігаються гострі протиріччя. Населення без соціальних виплат погрожує голодними бунтами. Чи перезимують так звані ЛНР та ДНР навіть із широкою підтримкою Росії, залишається питанням. Останній, до речі, потрібно буде на це суттєво витратити, однією зброєю людей не нагодуєш.

Здається, час однозначно на нашому боці. За останні місяці було нарощено військові сили. Нещодавно озвучили цифру у 250 тисяч особового складу української армії. Надійшла на озброєння нова військова техніка. Великого прогресу в озброєнні та екіпіруванні армії вдалося досягти завдяки волонтерам. Президент Петро Порошенко навіть сміливо заявив, що наша держава готова до війни з найбільшою армією у Європі. Так це чи ні, а важливий сам факт, що час грає на Україну і в Кремлі це знають. І звести всі ці зусилля нанівець можна хіба повномасштабним вторгненням, яке з кожним днем стає все більш ризикованим для Путіна. Однак є ще один варіант.

Дестабілізувати Україну…

Нещодавно в мережі Інтернет була розповсюджена інформація нібито від аноніма, близького до Кремлівської верхівки. Він стверджує, що на якійсь закритій нараді було прийнято рішення йти ва-банк, але не військовим, а дещо іншим шляхом. Ні економіка, ні населення Росії не отримають фінансових дотацій, тоді як колосальні витрати будуть спрямовані на дестабілізацію ситуації в Україні. Шляхом підкупів та інших спеціальних операцій провокуватимуть невдоволення населення та третій майдан проти діючої влади.  

Так це чи ні, але ця версія дещо вписується в логіку сьогоднішнього розвитку подій. Постійні обстріли й агресивна поведінка бойовиків замість дійсного примирення дискредитують мирну позицію української влади. Адже фактично ні примирення, ні війни, а люди хочуть миру… Окрім того, наша національна валюта також втратила і продовжує падати, що суттєво знижує рівень життя населення. За корупцію фактично ще ніхто всерйоз не брався, навіть новий закон про люстрацію себе вже дискредитував. У таких умовах фінансові потуги Кремля щодо дестабілізації України мають зміст. Деякі експерти стверджують, що Донбас тільки для того й потрібен Росії, аби постійно завдавати проблем нашій державі та впливати на владу. Але за цей час у самій Росії потенційно наростатиме соціальний вибух. Перспективи в такому разі ні в нас, ні в них не є хорошими.

На кого грає час?

У цих умовах, здається, мирне вирішення було б краще для всіх. Однак на заваді можуть стати імперські амбіції Кремля. Путін, котрий сьогодні заради якоїсь примарної цілі спровокував тисячі смертей (у тому числі росіян) і примушує страждати ще сотні тисяч людей, навряд чи зупиниться перед зниженням добробуту власного народу. Таке враження, ніби він упевнений, що росіяни все витерплять заради «великой русской» ідеї… Але чи спрацює пропаганда на голодний шлунок? Поживемо – побачимо. А поки що, незважаючи на чергові ознаки готовності Росії до примирення, реальних кроків з боку Кремля в цьому напрямі немає. Обстріли українських військових та мирних жителів й далі продовжуються, як і численні потоки інформаційного бруду, які провокують злість і ненависть людей один до одного. Залишається тільки сподіватися, що час усе-таки грає на нашу користь…

Руслан ФАТУЛА

«Карпатський об’єктив»