Карантин у школах закінчився, рівень захворюваності пішов на спад / фото з мережі

Нещодавно завершився майже двотижневий карантин в ужгородських школах. За швидкого зростання серед дітей хворих на ГРВІ було зупинено навчальний процес із подальшим ущільненням програмного матеріалу. Але нас зацікавило, чому виникає потреба в запровадженні карантину та чи існують шляхи попередження цієї проблеми.

ГРВІ швидко розповсюджується у великих колективах, зокрема школах та дитячих садках, де одночасно перебуває значна кількість дітей. Як пояснила нам начальник відділу шкіл та дошкільних закладів відділу освіти Ужгорода, в дошкільних та шкільних закладах проводиться щоденний моніторинг рівня захворюваності серед дітей. Відповідно, у відділі епіднагляду та санітарної охорони території головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) у Закарпатській області контролюють будь-які кількісні зміни. Якщо рівень захворюваності перевищує норму, запроваджується карантин. А Василь Решетар, начальник відділу охорони здоров’я в Ужгородській міській раді, наголосив: «Потрібно вчасно розірвати ланцюг між дітьми, які вже захворіли, та ще здоровими».

Що робити, коли «не зовсім здорові» діти відвідують ДВЗ чи ЗОШ

Під час написання матеріалу було опитано велику кількість батьків. Ми почули різні погляди на це питання. Основні тенденції поділяються на декілька категорій. Так, до прикладу, є група батьків, які не мають можливості часто перебувати на лікарняному у зв’язку з відповідальною роботою та незадоволенням керівництва, тому «заліковують» хворобу. Є й така категорія відповідальних батьків, які переймаються здоров’ям своїх дітей і гостро реагують на присутність учнів із симптомами інфекційних хвороб в оточенні. Але є й інша категорія батьків – неповні сім’ї, які відчувають гостру проблему через нестачу коштів. В таких випадках дітей часто приводять до закладів з нежитем, кашлем, чханням. Це в першу чергу ставить під загрозу здоров’я самої дитини (яке, до речі, в денний період покладене на вихователя/вчителя), а по-друге, – що теж дуже важливо, – здоров’я інших діток, які знаходяться поруч. Інший випадок – коли батьки свідомо ведуть хвору дитину до закладу. Тоді це батьківська недбалість. В такому разі питання вже до відповідних соціальних та контролюючих служб. Що або хто в цьому випадку може захистити здорових дітей? Як стається так, що не вдається попередити зростання захворюваності?

Усе на сумлінні батьків

Від відповідальності батьків або ж від їхньої безвідповідальності залежить здоров’я всіх інших дітей. При виховних та навчальних закладах працюють медичні працівники, які контролюють стан дітей, реагують на будь-які зміни їхнього здоров’я. В останні роки в закладах, на жаль, немає практики з боку медиків щодня перевіряти кожну дитину. Огляд проводять тільки за зверненням. А в деяких школах, як виявилося, медик працює тільки один раз на тиждень. Але це вже інше питання, оскільки медичний персонал не входить до штату закладу. Отже, особа, яка знаходиться цілий день з дітьми (вихователь, помічник вихователя, вчитель), спостерігаючи за ними, повинен миттєво відреагувати на зміни у стані їхнього здоров’я. Зауважимо, що вихователь/учитель не має повноважень давати будь-які ліки, а тим більше встановлювати діагноз захворювання. Як повідомила нам у телефонній розмові начальник відділу шкіл та дошкільних закладів Ужгорода Жанна Дудинець, учитель повинен тісно співпрацювати з медичним персоналом закладу. Управління освіти м. Ужгорода письмовим розпорядженням також зобов’язало всіх працівників виховних та навчальних закладів звертати особливу увагу на стан дітей, щоб запобігти ще більшому розповсюдженню інфекції. При виникненні такої ситуації, необхідно повідомити батьків та медичний персонал закладу. Якщо дитину вранці приводять уже з помітними симптомами захворювання, вихователь/учитель має повне право не прийняти її в колектив, а навпаки, зобов’язаний рекомендувати батькам відвідати лікаря. Симптоми (кашель, чхання, нежить) можуть виявитися протягом дня, тоді про стан дитини також повідомляється батькам, але з попередженням, що наступного дня вона приймається в колектив тільки за наявності довідки від лікаря з відповідною поміткою про стан здоров’я. Однак Василь Решетар зауважує: «Хворих дітей у наших закладах немає. Всі недужі знаходяться дома та лікуються. Жодні батьки не приведуть хвору дитину до закладу. Але щоб не заразилися інші діти, ми запровадили режим карантину. Саме цими діями й попереджаємо масове розповсюдження вірусу між іще здоровими дітьми». Як підкреслила Жанна Дудинець, по всіх навчально-виховних закладах було розіслано наказ Управління освіти «На виконання припису СЕС», в одному з пунктів якого йдеться про «неприйняття хворих дітей до закладів освіти».

Таким чином, напрошується висновок, що більшу частину відповідальності покладено безпосередньо на працівників закладів виховання та освіти. Саме вихователь або вчитель в першу чергу має свідомо ставитися до своїх обов’язків, щоб не допустити масовості захворювання серед дітей.

Читайте також:

Про ужгородських дітей подбає кваліфікована охорона

Знання за гроші, або Не маю підручника – не вчуся

Новини Ужгорода на нашому сайті

Заходи з попередження захворюваності

Можливо, варто розробити заходи з попередження розповсюдження хвороб? До прикладу, ввести щоденний ранковий огляд вихованців лікарем, медичною сестрою закладу. Таким чином буде можливість виявити хворобу ще на початковій стадії. Знаємо, що є такі заклади, де лікарі (або медсестри) працюють на неповному навантаженні тільки один раз на тиждень згідно з графіком. Але саме на період «ризику», холодної пори року, варто було би переглянути цей графік роботи. Таким чином, можливо, вдалося би частково вирішити проблему.

Наразі, за повідомленнями з управління освіти Ужгорода, діти в повній безпеці й рівень захворюваності пішов на спад. Вихованці здорові, а крім того, відбулась економія енергоносіїв по виховних та навчальних закладах.

Марія КЕСЛЕР

Новини Закарпаття – «Карпатський об’єктив»