Яка доля зниклих безвісти бійців 128-ї бригади? / фото з мережі

Останнім часом увага наших краян була прикута до подій у Дебальцевому на сході країни, де в гарячій точці знаходилися наші земляки із 128-ї бригади. Мабуть, важко знайти людину, котра б не переймалася долею тих, хто потрапив у самісіньке пекло. «Карпатський об’єктив» вирішив дізнатися, яка ж доля тих закарпатців, котрі зникли безвісти із зони бойових дій. Ось що розповідають їхні  жінки.

– Мій чоловік Олексій Гуртов знаходився там із Романом Чорнобаєм, – каже Ліна. – Завжди з ним тримали зв’язок. Ще 8 лютого спілкувалися по телефону. Він тоді з іншими хлопцями знаходився в Артемівську. Коли о 9-й годині ранку йому зателефонувала, то він трубку вже не брав. Пізніше в Інтернеті вичитала, що на трасі Артемівськ – Дебальцево йдуть запеклі бої. Знову зателефонувала йому, але відповіді не було. Відтак зв’язалася з подругою, в якої чоловік також у зоні АТО. Вона відповіла, що в таборі їх немає.  Після цього зателефонувала до  в. о. командира бригади, який під час розмови повідомив, що Олексій у таборі. Однак це мене не заспокоїло, і я стала набирати номери всіх знайомих, чиї рідні також знаходяться в зоні бойових дій. На мої питання вони відповідали, що там зараз стрілянина і ніякого зв’язку з бійцями немає. Дещо пізніше вдалося дізнатися, що наші чоловіки потрапили в оточення. Зателефонувала в Міністерство оборони, однак мені дали номери кількох телефонів, а ті, у свою чергу, порекомендували звернутися за іншими. Поговорити з кимось конкретно не вдалося. Словом, гарно мене «відфутболили». Знайти кінці було просто неможливо. Хлопці поїхали й не знали, що там на них влаштували засідку. Постає закономірне питання: невже тільки волонтери повинні займатися пошуками наших бійців? Тут, на Закарпатті, після тривалих ходінь по інстанціях, я подалася в слідче управління міліції, де правоохоронці нарешті вислухали мене, написала заяву, взяли тести ДНК. Жінка-волонтер Тетяна із Артемівська сказала, що Олексія знає. Можливо, він у полоні. Телефонувала кілька разів на «гарячу лінію» бойовиків, але вони відповідали, що в них немає інформації. У мене враження, що їх просто ніхто не шукає.

– 9 лютого Роман разом з Олексієм Гуртовим був в Артемівську, – розповідає дружина одного зі зниклих Тетяна Чорнобай. – Як мені відомо, вони мали їхати в Дебальцево. З чоловіком спілкувалася по «Скайпу» через планшет. Ще 8 лютого говорила з Романом, а вже наступного дня  планшет опинився в руках чужої людини. Під час розмови цей чоловік наговорив мені багато неприємного. У вівторок йому телефонували  друзі, сестра, але він весь час стверджував одне й теж. Щоб знайти свого чоловіка, зверталася на всі «гарячі лінії»: Президента, Міністерства оборони, Кабміну, чиновників. Але, крім фіксування інформації, нічого. Чиновники не докладають ніяких зусиль, аби знайти наших бійців. Усю роботу виконують волонтери. За деякими передбаченнями, Роман може перебувати в полоні. Тільки волонтери й займаються пошуками зниклих бійців, а від командування ніякої інформації.

Зв’язатися з командиром військової частини, щоб почути коментар не вдалося, оскільки в нього був відключений телефон.

Читайте також:

Що сталося під Дебальцевим і яка доля закарпатської 128-ї бригади

З полону бойовиків звільнено чотирьох бійців 128-ї бригади (ВІДЕО)

Слідче управління УМВС України в Закарпатській області інформує краян: якщо у вас зникли рідні та близькі в зоні АТО, звертайтеся до нас за адресою: м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, кабінет 141, а також телефонуйте за номерами: 050-531-64-39, р. т.: 0312 69-31-94 (старший групи О.Черленяк); 095-165-42-24 (заст. старшого групи В.Мага); 050-141-14-90 (слідчий спеціалізованої групи Р.Гельжинський). 

Іван ЛАДЖУН

Новини Закарпаття – «Карпатський об’єктив»